Дискусії, обговорення статей Поштова адреса, телефони Інформація про журнал
Останній номер Номери минулих років Готуються до друку Автори статей Конкурси публікацій Передплата та представництва Вимоги до статей
Українська мова English

 

ІІ Національний конкурс публікацій
на теми керамології, гончарства, кераміки
«КеГоКе – 2008»

V номінація:

Краща рецензія

Критерії оцінювання:
1. Фаховість оцінки рецензованої роботи.
2. Висловлення власного бачення вирішення наукової проблеми.
3. Використання для доказування висловлених думок аналітичних матеріалів інших авторів.
4. Залучення до аналізу широкої бази наукових знань.



Зіненко Тетяна.
Перший монументальний (Про перший симпозіум монументальної кераміки в Опішні
«Поезія гончарства на майданах і в парках України» (Опішне–1997) з нагоди його десятиліття)

// Міст (мистецтво, історія, сучасність, теорія). – К.: Інтертехнологія, 2006. – С.93-105.

Подано інформацію про історію заснування та становлення Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному та про події, пов’язані з розгортанням його діяльності в напрямку проведення симпозіумів монументальної керамічної скульптури. Основну увагу зосереджено на проведенні І Всеукраїнського симпозіуму-практикуму монументальної керамічної скульптури «Поезія гончарства на майданах і в парках України» (Опішне, 1997). Зазначено прізвища двадцяти художників-керамістів та народних майстрів-гончарів – учасників симпозіуму, охарактеризовано рівень їх творчих здобутків. Подано авторську характеристику конкурсних творчих робіт, виготовлених під час симпозіуму. Зроблено висновок про значення таких акцій для мистецького життя Опішного й України загалом.



Клименко Олена.
Василь Омеляненко

// Народне мистецтво. – 2006. – №1-2. – С.41-43.

Про відомого, талановитого опішненського майстра народної глиняної пластики другої половини ХХ – початку ХХІ століття – заслуженого майстра народної творчості України, лауреата Державної премії України імені Тараса Шевченка, лауреата Премії імені Данила Щербаківського – Василя Омеляненка – з нагоди його 80-річчя. Подано авторську характеристику особистості мистця. Значну увагу зосереджено на творчості майстра, глиняні вироби якого зберігають давні традиції образності народної скульптури, на етапах його діяльності в галузі гончарства. Авторка захоплено оповідає про Василя Омеляненка як про неперевершеного творця опішнянської декоративної глиняної скульптури, новатора, який активно розвиває місцеві традиції, генерує нові ідеї, знаходить нові варіанти пластичних рішень, невідомі досі елементи декору і при цьому не забуває про старі. Стаття також містить спогади майстра про дитинство, його становлення як майстра-гончаря, роботу в артілі «Художній керамік». Подано фотопортрет майстра, зроблений на ювілейному вечорі в Опішному з нагоди його 80-ліття, фото творчих робіт.



Озинківська Лілія.
Село, де народжуються гончарями

// Вихідні по-українськи. – 2006. – №1. – С.27-33.

Про всесвітньо відому столицю українського гончарства – Опішне, її минуле й сьогодення. Подано історичну довідку про козацьке містечко, відкриття гончарних шкіл-майстерень, гончарних заводів, коротко охарактеризовано технологічні процеси, пов’язані з гончарним виробництвом Опішного, від видобування глини до збуту виробів.
Згадано про Національний музей-заповідник українського гончарства, що володіє найбільшою в Україні колекцією творів народних майстрів-гончарів та художників-керамістів, окреслено його діяльність як організатора Всеукраїнських симпозіумів-практикумів монументальної кераміки.
Зосереджено увагу на відомій опішнянській гончарській династії Пошивайлів. Коротко охарактеризовано творчість її представників, згадано про історію створення домашнього музею та Меморіального музею-садиби славнозвісної родини.
Статтю яскраво проілюстровано, подано фотопортрет відомого опішнянського гончаря Миколи Пошивайла, фото глиняних творів з фондової колекції Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. Опубліковано коротку інформацію англійською мовою та подорожник Київ-Опішне – своєрідний путівник для відвідувачів музею.



Омельяненко Людмила.
Опішнянська іграшка: Практичний посібник.

– Полтава: ПП «Графітекс», 2006. – 56 с.

Видання є першим методичним посібником, присвяченим виготовленню опішнянської глиняної іграшки. На початку охарактеризовано українську глиняну іграшку, зокрема свистунці, згадано про відомих майстрів-іграшкарів Опішного.
Подано відомості про добування та особливості різних глин, способи підготовки сировини для подальшого використання, висловлено поради щодо обладнання робочого місця; визначено особливості ангобування та оздоблення глиняних виробів; подано зразки орнаментів для мальовки монетки та іграшки.
Детально описано технологію виготовлення найпростіших свистунців («поросятка», «козлика», «баранчика», «зайчика», «собачки», «коника», «вершника»), скульптур («жінка з куркою», «козак»), монетки. Практичний досвід авторки сприяв ґрунтовному й послідовному викладу матеріалів про виготовлення капів і робочих форм, випалювання іграшки.
Посібник рясно ілюстровано малюнками, які дають уявлення про зразки опішнянської іграшки, особливості її форм та оздоблення.



Онищенко Володимир.
Равного ему нет в мире...

// Керамика: Стиль и мода. – 2006. – №2. – С.113-119.

Про відомого українського художника-кераміста, заслуженого діяча мистецтв України, одного із засновників Львівської школи кераміки, завідувача кафедри кераміки Львівського коледжу декоративного і прикладного мистецтва імені Івана Труша Тараса Левківа. Зосереджено увагу на основних віхах життя й творчості мистця, етапах його формування як художника-кераміста, на подоланні перешкод, які виникали на творчому шляху. Охарактеризовано творчі досягнення художника, зроблено акцент на його постійній експериментаторській діяльності. Згадано про участь Тараса Левківа у міжнародних і всеукраїнських виставках, симпозіумах кераміки, влаштування персональних виставок.
Згадано також львівських мистців: Тараса Драгана, Романа Петрука, Марію Савку-Качмар, Григорія Кичулу, Андрія Бокотея, Зеновія Флінту, Міледу Кравченко, Неллі Федчун, Ольгу Безпалків, Ярославу Мотику, Інну Туманову, Галину Ошуркевич. Опубліковано резюме англійською мовою й подано фото художника-кераміста та його творів.



Осьмак Владислав.
Не боги горшки обжигают

// Архидея. – 2006. – Июнь. – С.191-195.

Про історію фарфору та фаянсу в Європі, та в Україні зокрема. Коротко охарактеризовано відомі європейські центри фарфорового виробництва: Фаенце (Італія), Мальорка (Іспанія) й відомі марки (Лімож, Севр, Мейсен, Веджвуд, Розенталь).
Подано стислу інформацію про найбільш відомі центри українського фарфорового виробництва (Корець, Баранівку, Городницю, Волокитин); історію створення підприємств, їх засновників, асортимент виробів, особливості декорування.
Згадано малі фарфорові підприємства в Ємільчині, Романові, Білотині, Барашах, Кам’яному Броді, Довбуші, Полонному, Бердичеві й Хоровці. Виокремлено інформацію про Києво-Межигірську фаянсову фабрику, зокрема висвітлено історію створення підприємства; акцентовано увагу на художньо-стильових особливостях продукції.
Подано фото виробів з Баранівки, Волокитина, Корця, Межигір’я.



Рахно К.
Хтонічний символізм глини у традиційній культурі Полтавщини кінця ХІХ – початку ХХ століття

// Край. – Полтава, 2006. – №21. – С.14-15.

Уперше в українській науці з’ясовано хтонічний аспект символізму глини у віруваннях і обрядовості полтавських гончарів. Символіка речовин є важливим, але малодослідженим аспектом традиційної духовної культури українців. Тому автор подав аналіз професійної звичаєвості та обрядовості гончарів, показав перегук закладених у них міфологічних ідей з фольклором Полтавщини. Для цього використано фольклорні тексти, які раніше в такому аспекті не вивчалися. Запропоновано новий погляд на вже відомі дані. Зроблено чіткі висновки щодо хтонічної символіки глини, яка у міфологічних уявленнях українців характеризувалася підвищеною сакральністю. Витримано науково-популярний стиль викладу матеріалів.



Щербань Анатолій.
Міфічний сюжет на кружалі скіфського часу

// Артанія. – 2006. – Кн.7. – С.78-79.

У популярній формі викладено авторську версію тлумачення унікального піктографічного зображення на глиняному кружалоподібному виробі V ст. до н.е. з городища біля с.Книшівка в Полтавщині. Детально описано параметри виробу та малюнок на ньому. Подано авторський малюнок. Зроблено висновок про те, що, найбільш ймовірно, на цьому виробі зображено давній землеробський міф, покликаний сприяти родючості шляхом викликання дощу.




Щербань Олена.

Потрави з полив’яних мисок

// Зоря Полтавщини. – 2006. – №32. – 1 березня. – С.3.

Безсмертний твір класика української літератури Івана Котляревського «Енеїда» є важливим джерелом для пізнання побуту та звичаїв мешканців Полтавщини кінця ХVІІІ століття. Його пізнавальні можливості досі не вичерпано. У статті в популярній формі викладено результати наукового вивчення епізодів, у яких згадано глиняний посуд: горщики, миски, тарілки, кухлі, чарки, барильця, носатки, макітри. Звернено увагу на використання як посуду кахель. Проаналізовано контекст згадок про ці вироби, назви та рецепти страв і напоїв, які в них готували чи з них споживали. Зроблено висновок про те, що наприкінці ХVІІІ століття побутував такий самий асортимент глиняного посуду, що й у ХІХ столітті.




Ясиновський Валерій.
Гончарський дивограй. Чигирин-2006

// Народне мистецтво. – 2006. – №3-4. – С.45-47.

Про IV Всеукраїнський молодіжний симпозіум гончарського мистецтва «Чигирин-2006». Організований зусиллями Міністерства культури і туризму України, Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» та редакції газети «Сільські вісті» форум зібрав молодих майстрів глини з різних куточків України. Висвітлено окреслені організаторами завдання для конкурсантів. Названо імена учасників симпозіуму та подано стислу характеристику їх творчості. Висловлено ідею про створення Чигиринського музею народного мистецтва.
Подано фото глиняних виробів Юрія Нечая, Леоніда Нагірняка, Сергія Тодорчука, Світлани Качан, Дмитра Каганюка та Оксани Мартинович-Смеречинської, Олександра Шафірова, Євгена Поступайла, Олександра Ярового, а також групове фото учасників і організаторів цього дійства – справжнього дивограю мистецької фантазії.




НА ПОЧАТОК

| ПОТОЧНИЙ № | МАЙБУТНІ № | КОНКУРСИ | ПЕРЕДПЛАТА | АВТОРАМ | ДИСКУСІЇ | КОНТАКТИ | ПРО ЖУРНАЛ |

© Інститут керамології — відділення Інституту народознавства НАН України
© Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному