Самарський Віктор, 10.08.1969 р.н.; працював завідувачем Аудіовізуального фонду українського гончарства Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному; нині мешкає в Києві; член Українського керамічного товариства.

Селівачов Mихайло, 19.06.1946 р.н.; проректор з наукової роботи Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука, провідний науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України; доктор мистецтвознавства; автор близько 400 наукових праць, опублікованих в Україні, Австралії, Канаді, Німеччині, США, у тому числі монографій: «Обстеження пам’яток дерев’яної народної архітектури в туристському поході» (1970), «Народне мистецтво і сучасність» (1980), «Декоративно-прикладне мистецтво України в радянському мистецтвознавстві» (1981), «Плодотворність взаємозбагачення» (1984); «Декоративно-прикладне мистецтво з практикумом у навчальних майстернях» (част.ІІІ, V, ХІ. – 1990, 1993), «Folk designs of Ukrainе» (1995), «Лозоплетіння Галини Кучер» (2001). Головний редактор вісника археології, мистецтва, культурної антропології «Ант»; відповідальний редактор і упорядник 9-ти колективних монографій і наукових збірників, член редколегій ряду фахових періодичних і продовжуваних видань, а також двох спеціалізованих рад по захисту кандидатських і докторських дисертацій зі спеціальностей «Образотворче мистецтво», «Декоративне і прикладне мистецтво», «Технічна естетика» у Львівській академії мистецтв і Київському національному університеті будівництва й архітектури; учасник і організатор ряду міжнародних конференцій (Україна, Македонія, Німеччина, Польща, Росія, Румунія, Словаччина, США); один із засновників Українського відділення Міжнародної асоціації критиків мистецтва (АІСА), член ряду вчених рад і наукових товариств; наукову роботу успішно поєднує з музейною та педагогічною.

[Вул. Михайла Грушевського, 4, Київ, тел.(+38 044)2283454; e-mail: selivatchov@hotmail.com]

Семченко Галина, головний науковий співробітник кафедри технології кераміки, вогнетривів, скла та емалей Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», доктор технічних наук (1997), професор (1999).
Народилася 12.02.1942 року (м.Соль-Ілецьк, Оренбурзька область, Росія). Освіта – Харківський державний політехнічний інститут, спеціальність – технологія кераміки та вогнетривів (1959-1964). Там же навчалася і в аспірантурі (1965-1968), захистила кандидатську дисертацію «Фізико-хімічні методи інтенсифікації спікання каолінітової глини, шамоту і алюмосилікатних вогнетривких виробів» (1970), пізніше – докторську: «Жаростійкі керамічні матеріали з використанням золь-гель методу в їх технології» (1997).
Керівник Лабораторії конструкційної кераміки і вогнетривів Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Засновник і керівник наукового напрямку з низькотемпературного синтезу порошків тугоплавких сполук і створення високоефективних конструкційних, композиційних матеріалів і вогнетривів.
Головний напрямок наукових досліджень: низькотемпературний синтез тугоплавких фаз та ультрадисперсних порошків із гелей та розробка технологій високоефективних конструкційних властивостей із використанням золь-гель процесу.
Автор близько 700 наукових праць, у тому числі монографій: «Золь-гель процесс в керамической технологии» (1997), «Конструкционная керамика и огнеупоры» (2000);
має 109 авторських свідоцтв і патентів.
Голова Виконавчої ради Українського керамічного товариства (2000), була членом наукової ради ДННТ СРСР з проблеми «Нові жаростійкі матеріали для нової техніки» і Наукової Ради з проблеми «Неорганічна хімія» НАН України (1982-1999); член редколегій «Українського керамологічного журналу», щорічників «Українське гончарство», «Українська керамологія», «Бібліографія українського гончарства», «Хімія і фізика твердого тіла» (Івано?Франківськ), збірників наукових праць ВАТ «УкрНДІВ імені академіка А.С.Бережного» і міжвузівських збірників «Теория и практика процессов измельчения, разделения, смешения и уплотнения», член редколегії секції «Вогнетриви» журналу «Огнеупоры и техническая керамика» (Москва, Росія); член Спеціалізованої ради по захисту докторських дисертацій у Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут»; член Вченої ради Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України; член Наглядової ради Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному.
Нагороджена медаллю «Ветеран праці», а також медалями (1 золота, 5 срібних) і дипломами І і ІІ ступенів ВДНГ СРСР і УРСР, знаком «Изобретатель СССР», трьома знаками «Лауреат премии ВОИР».

Сеник Любомир, 26.06.1930 р.н.; директор Інституту літературних студій; професор Львівського національного університету імені Івана Франка, доктор філологічних наук; основний напрямок наукових досліджень – історія української літератури 1920-х років; франкознавство; історія і теорія роману; автор наукових праць з історії української літератури, у тому числі монографій: «Роман опору. Український роман 20-х років: Проблема національної ідентичності» (2002), «Розкопати Помпеї» (2002); нині працює над темою «Історія української прози 20-х років ХХ століття»; лауреат Міжнародної літературної премії імені Богдана-Нестора Лепкого (2000).

[Вул.Університетська, 1, Львів, 79000, Україна, тел.(+38 0322) 964317]

Сингатулін Рустам, 08.07.1959 р.н.; учений секретар Саратовського відділення Інституту історії Академії наук Республіки Татарстан; почесний працівник освіти Російської Федерації; автор більше 40 наукових праць; вивчає нові методи археологічних досліджень, зокрема питання палеофонографії, стереотермофотограмметрії.

[Ул.Мичурина, 92, Саратов, 410028, Россия, тел.(+7 8452) 454879, e-mail: rtulin@rambler.ru]

Скиба Андрій, 13.12.1978 р.н.; аспірант відділу слов‘янської археології Інституту археології НАН України; вивчає взаємозв‘язки слов‘ян з кочівниками в другій половині І тис.н.е.

[Просп. Героїв Сталінграда, 12, Київ, 04210, Україна, тел. (+38 044) 4189152, факс (+38 044) 4183306]

Смілянська Наталя, 31.08.1976 р.н.; науковий співробітник Луганського обласного краєзнавчого музею; досліджує історію гончарства в Луганській області.

[Вул.Шевченка, 2, Луганськ, 91055, Україна, тел. (+38 0642) 533071, факс (+38 0642) 551252]

Сморж Леонід, 07.11.1927 р.н.; професор Міжнародного університету лінгвістики і права; доктор філософських наук; автор численних філософських праць, у тому числі монографій: «Естетичний ідеа­л радянської літератури і мистецтва» (1965), «Про естетичний ідеал в кіномистецтві» (1966), «Місце і роль мистецтва в житті суспільства» (1967), «Світ десяти муз» (1973), «Естетична цінність мистецт­ва» (1972), «Искусство в свете ленинской тео­рии отражения» (1980), «Сознание, его происхождение и сущность» (1982), «Орфей в эпоху звездолетов» (1989), «Особа і суспільство (філософсько-психологічний аспект)» (2001); автор ще неопублікованого дослідження про гончарівну Олександру Селюченко; член Українського керамічного товариства; член Журі II і III Всеукраїнських симпозіумів монументальної кераміки в Опішному «Поезія гончарства на майданах і в парках України» (1998, 1999).

[Вул.Львівська, 89, Київ, 01000, Україна, тел.4465112]

Спанатій Любов, 20.02.1955 р.н.; завідувач кафедри культури мовлення та редагування Миколаївського державного університету; кандидат філологічних наук (1997), доцент (2000); автор понад 50 наукових праць у періодиці та збірниках, брошур, словників, у тому числі: «Діалектна лексика народних промислів Миколаївщини: Методичні рекомендації та матеріали» (1989), «Програма для збирання гончарної лексики» (2003), «Російсько­український словник художніх термінів» (у співавторстві, 2004); член редколегії «Українського керамологічного журналу» та щорічника «Українська керамологія»; головні напрямки наукових студій: українська діалектологія, зокрема лінгвістична географія українського гончарства, лексичні особливості говірок Бузько­Інгульського межиріччя; сучасна українська літературна мова, історія української мови.

[Вул.Нікольська, 24, Миколаїв, 54030, Україна, тел.(+38 0512) 358063]

Спільник Вікторія, 24.06.1980 р.н.; директор видавництва «Українське Народознавство» Національного музею- заповідника українського гончарства в Опішному.

[Вул.Партизанська, 102, Опішне, Полтавщина, 38164, Україна, тел.42175, факс 42416, e-mail: opishne@pi.net.ua]

Степовик Дмитро, кандидат мистецтвознавства (1970), доктор філософії (1990), доктор мистецтвознавства (1992); доктор богословських наук (2001); Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України, провідний науковий співробітник відділу мистецтва і народної творчості зарубіжних країн (з 09.1990); вчене звання професора (1992); професор історії давньої культури Українського вільного університету в Мюнхені (з 1992); професор історії християнського мистецтва Київської Духовної Академії УПЦ КП (1993); професор іконології та іконографії Івано-Франківської теологічної академії УГКЦ; професор релігійного мистецтва, завідувач кафедри релігієзнавства Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (з 1997); голова Національної асоціації мистецтв (з 1993).
Народився 07.10.1938 року в селі Слободище, Бердичівського району Житомирської області; українець. Освіта — Київський університет імені Тараса Шевченка, факультет журналістики (1955-1960); аспірант Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені Максима Рильського АН УРСР (1967-1970); кандидатська дисертація: «Творчість Олександра­Антонія Тарасевича» (1970); докторська дисертація: «Проблема стилів в українській гравюрі ХVI, XVII, XVIII ст.: ренесанс і бароко» (1990); докторська дисертація: «Скарби України: храм і духовність» (1992); докторська дисертація: «Історія Києво-Печерської Лаври» (2001).
06.1960-04.1963 — літературний редактор відділу літератури і мистецтва, 04.1963-11.1967 — завідувач відділу пропаганди літератури і мистецтва, редакція газети «Молодь України». 11.1967-09.1970 — аспірант, 09.1970-10.1974 — молодший науковий співробітник, 10.1974-06.1988 — старший науковий співробітник відділу образотворчого мистецтва, 06.1988-11.1990 — старший науковий співробітник, з 11.1990 — провідний науковий співробітник відділу мистецтва і народної творчості зарубіжних країн, Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені Максима Рильського НАН України.
Член Спілки художників України (1974); член наукової ради Історичного товариства Нестора Літописця (з 1994), Всеукраїнського товариства митрополита Іларіона Огієнка (з 1992), головної ради Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (з 1990), Українського Богословського товариства (з 1997), правління Української наукової асоціації (з 1990), Всеукраїнської і Міжнародної асоціації україністів (з 1989), головної ради Музею Івана Гончара (з 1998), Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка (1993-1996 — член головної ради і центрального правління); віце-президент Українського біблійного товариства (з 1991 — член правління; з 1994 — віце-президент), голова представництва Паризької бібліотеки імені Симона Петлюри в Україні (з 1999; з 1991 — заступник голови), Вищої Церковної ради при Київському Патріархаті (з 2001). Член редколегій журналів: «Пам’ять століть», «Український богослов», «Бюлетень Українського біблійного товариства», «Розбудова держави», «Пам’ятки України», «Українське народознавство», «Український керамологічний журнал», наукового щорічника «Українська керамологія» та ін.
Лауреат Премії імені Івана Франка АН УРСР (1990), Премії імені митрополита Андрея Шептицького Фонду духовного відродження України (1992), Премії імені Олександра і Леонтія Тарасевичів Спілки художників України і журналу «Образо­творче мистецтво» (1993), Міжнародної премії Фундації Антоновичів (1998), Премії радіо «Воскресіння» (2001). Орден св. Володимира (1998).
Автор понад 400 наукових праць з питань історії давнього українського образотворчого мистецтва, зокрема книг: «Українсько­болгарські мистецькі зв’язки» (1975), «Олександр Тарасевич. Становлення української школи гравюри на металі» (1975), «Українське мистецтво. Від найдавніших часів до початку ХХ ст.» (1976), «Болгарське образотворче мистецтво. 1878-1978» (1978), «Сучасне образотворче мистецтво Болгарії» (1978), «Українська графіка ХVI¬XVIII ст.: Еволюція образної системи» (1982), «Українське мистецтво першої половини ХІХ століття» (1982), «Тарас Шевченко: малярство, графіка» (1984, 1986), «Леонтій Тарасевич і українське мистецтво бароко» (1986), «Іван Щирський. Поетичний образ в українській бароковій гравюрі» (1988), «Храм і духовність» (1990), «Скарби України» (1991), «Мистецька збірка Стецькових» (1992), «Скульптор Михайло Паращук: Життя і творчість» (1994), «Скульптор Лео Мол: Життя і творчість» (1995), «Історія української ікони Х¬ХХ ст.» (1996), «Релігії, культи і секти світу» (1997, 1998, 2002), «Скульптор Михайло Черешньовський: Життя і творчість» (2000), «Історія Києво-Печерської Лаври» (2001), «Київська Біблія ХVІІ століття: Дослідження нездійсненого проекту митрополита Петра Могили» (2001), «Яків Гніздовський: Життя і творчість» (2002), «Іконологія й іконографія» (2002), «Візантологія» (2002) та ін. Володіє болгарською, польською, англійською мовами.
Тема, над якою працює: «Українська ікона: Іконотворчий досвід діаспори».

Супруненко Олександр, 01.05.1957 р.н.; директор Центру охорони та досліджень пам‘яток археології Управління культури Полтавської облдержадміністрації; кандидат історичних наук; старший науковий співробітник; Заслужений працівник культури України; головний редактор наукового журналу «Археологічний літопис Лівобережної України»; автор близько 600 наукових праць з проблем археології, у тому числі 7 монографій: «Курганы скифского времени междуречья Ворсклы и Псла» (у співавторстві з І.Кулатовою та Л.Луговою, 1993); «Александровский курган эпохи энеолита – бронзы в междуречье Сулы и Удая» (1994); «Курганы Нижнего Поворсклья» (1994); «Курган біля с.Карпусі під Полтавою»
(у співавторстві з Б.Золотницьким та І.Кулатовою, 1996); «На землі Полтавській» (1998); «Більське городище» (у співавторстві з В.Мурзіним та Р.Ролле (1999)»; «Археологія в діяльності першого приватного музею України. (Лубенський музей К.М.Скаржинської)» (2000).

[Вул.Комсомольська, 37, Полтава, 36011, Україна, тел./факс (+38 0532) 22612, e-mail: w_darth@persik.kot.poltava.ua]

Сьомин Сергій, 03.08.1966 р.н.; співробітник Кримської філії Інституту археології НАН України; студент V курсу заочного відділення Таврійського національного університету; досліджує проблеми археології Таврики VIII-X та XIII-XV ст.; автор 10 наукових публікацій у виданнях України і Болгарії.

[Вул.Козлова, 4, кв.7, Сімферополь, 95007, Україна, тел. (+38 0652) 241823]