Дискусії, обговорення статей Поштова адреса, телефони Інформація про журнал
Останній номер Номери минулих років Готуються до друку Автори статей Конкурси публікацій Передплата та представництва Вимоги до статей
Українська мова English

 

Terra incognita украЇнського світу


 

Україна — світова керамічна держава з прадавньою гончарською культурою. Ми маємо багатющі поклади найрізноманітніших високоякісних глин, придатних для виготовлення вжиткових, художніх і технічних керамічних виробів. Ще на початку минулого, ХХ, століття ми мали більше 700 гончарних центрів, у яких працювали від десяти до тисячі майстрів. Їхні твори й донині прикрашають найбільші музейні колекції, приватні збірки світу. Технологічні розробки українських учених-керамологів застосовуються в багатьох стратегічних галузях народного господарства.

Я завжди по-щирому заздрив тим державам, у яких видаються журнали, цілком присвячені кераміці, адже вони наочно виявляють, утверджують значущість країни в цій галузі науки, культури, мистецтва, виробництва. І мріяв про рідний, український керамологічний часопис, який би розповідав світові, а насамперед самим українцям, про здобутки співвітчизників у галузі гончарювання, кераміки, освоєння безмежних можливостей унікального природного матеріалу — глини.

Кераміка — ознака древності народу, вияв його внутрішньої сили, могутності, згуртованості, творчої потенції громадян; символ успадкування й дотримання прадавніх традицій, невмирущості етнокультури.
Кожна людина за суттю своєю — Мистець, бо кожний із нас прагне творити нове за образом і подобою своєю. І в цьому глина, як ніяка інша природна субстанція, дозволяє зреалізувати власні образо-творчі можливості, змоделювати світ таким, який він уявляється кожному з нас. Нарешті, глина дозволяє не лише творити власний світ, а й фіксувати його в часі, ба навіть зупиняти час і вести діалог з майбуттям мовою образів і символів. Глина вабить до себе чистотою помислів, первісністю почуттів, незайманістю і особливим станом душі в момент творчого спілкування з нею. Глина дає людині можливості втечі від світу реальності, будувати власний віртуальний світ. Тобто вона сьогодні, як і тисячоліття тому, постає філософією повсякденного і святкового Буття Людини, уособленням безмежного в Людині, джерелом множення на землі Краси.

Що відчуває людина, коли збувається її заповітна мрія? Частіше —радість, а нерідко — байдужість і порожнечу, які очікують творчу особистість наприкінці шляху до мети. Мрія приваблива тим, що вона веде, примушує, спонукає, спрямовує. Коли ж вона зреалізовується, з’являється порожнеча, яку неодмінно слід заповнити новим рухом, бо тільки в ньому — життя. Саме тому, я сприймаю заснування журналу не як самоціль, кінцеву мету, а, передовсім, як можливість розбудови своєрідної публічної кафедри, амвону, з високості якого в Україні послідовно формуватиметься національний культ гончарства, виховуватиметься шанобливе ставлення громадян Держави до національних святинь, до творчості як основи будь-якого суспільного прогресу. Першочерговим завданням «Українського керамологічного журналу» буде інформування громадськості про новітні досягнення українських учених-керамологів, мистців, виробничників у галузі кераміки, популяризація гончарської спадщини українців, підтримка пріоритетних напрямків розвитку сучасної технічної кераміки. Вивчення генезису гончарства, історії формування самобутніх гончарських центрів і притаманних їм художньо-стильових систем; мистецтвознавчий аналіз творів народних майстрів-гончарів і художників-керамістів; дослідження звичаєвості, обрядовості мистців; особливості технологічних процесів і таємниці професійної майстерності; події в Україні і в світі, пов’язані з гончарством, керамікою, стануть предметом висвітлення на сторінках нашого, українського керамо-логічного журналу.

Редколегія прагнутиме, щоб, гортаючи сторінки цього часопису, аналізуючи його матеріали, розглядаючи фото мистців та їхніх творів, читачі виповнювалися гордістю за власну країну, її талановитих громадян; щоб неодмінно переконувалися: ми не згірші в світі, нам є чим пишатися, у нас є чому повчитися іншим народам. Журнал бачить свою важливу місію і в протидії негативним тенденціям до відчуження людей один від одного. Редколегія прагнутиме об’єднувати зусилля вчених і мистців, виробничників, усіх, хто причетний до глини, гончарства, кераміки. Журнал також постане на сторожі етнохудожніх ідеалів українства, щоб читачі спілкувалися з поезією гончарства, а не з потворним несмаком ерзацкультури, яка останнім часом усе більше нівелює духовну ауру України, заступає традиційну народну культуру з її мистецькими канонами, етнічними стереотипами образотворення.

Сьогодні українська кераміка не має керамологічної критики. Практично відсутні дослідники, які б ґрунтовно аналізували процеси, що відбуваються в сучасному гончарстві, кераміці, визначали пріоритети і напрямки поступу. Вже давно хочеться критичних статей, розкутих дискусій, свіжих думок та ідей, без замилування давноминулими успіхами, але й без зневажливого ставлення до надбань попередників; без чванливого, неквапливого формування власного культурного середовища, пізнання чужоземного світу кераміки й творення власного, українського, який би був цікавим для представників інших народів.

Власне, це буде журнал про світ українського гончарства, кераміки. На його сторінках Ви побачите майже незнайому українську кераміку, бо вона, на жаль, рідко публікується і майже не залучена до аналізу, досі не стала активним чинником сучасного мистецького життя в Україні, предметом ажіотажу поміж українців, бо не включена в світовий інформаційний потік, не циркулює мережами Інтернету, мистецьких альбомів і каталогів.
Проте Україна все ж таки має свою і художню, і технічну кераміку, яка поки-що переховується в лабораторіях учених, майстернях художників, у запасниках музеїв і в приватних колекціях. Але вона вже починає виходити на вулиці й майдани монументальною керамічною скульптурою і панно. Цей рух у напрямку монументалізації керамічного життя Держави, започаткований у гончарській столиці України — Опішному — всеукраїнськими й національними симпозіумами гончарства, нинішнього року знайшов послідовників у місті Слов’янську Донецької області, а завтра, сподіваюся, перекинеться й на інші регіони України.

Отож, пІзнаваймо вІтчизняне гончарство, керамІку — тerra incognita украЇнського світу!

 

© Олесь Пошивайло, головний редактор

 

 

© Інститут керамології — відділення Інституту народознавства НАН України
© Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному